Полтавка Раїса Кириченко. Легендарна співачка, якою її не знали
Раїса Опанасівна Кириченко - берегиня української пісні, народна артистка, герой України, кавалер ордену Княгині Ольги та Миколи Чудотворця, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреат премії ім. Дмитра Луценка “Осіннє золото”.
Вона народилася 14 жовтня 1943 року у селі Корещина Глобинського району в родині фронтовика Панаса Коржа та його дружини Марії.
Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, в громадському житті якої приймала активну участь. Після закінчення семи класів цієї школи Раїса Опанасівна пішла працювати на ферму, де порала теляток, доїла корів і співала (на фермі дівчата створили хор доярок).
Красива, ставна, співуча дівчина привернула увагу професійного музиканта Павла Оченаша, а свято пісні у с. В.-Кринки стало для Раї Корж відправною точкою у світ мистецтва.
У січні 1961 р. співачка стає солісткою народного хору Кременчуцького автомобільного заводу під керівництвом Павла Федоровича Оченаша. Вже з червня 1962 р. працює у професійному колективі – Полтавському жіночому хоровому театралізованому ансамблі "Веселка", концертмейстером якого був Микола Михайлович Кириченко.
У листопаді 1962 р. Раїса Опанасівна переїздить на роботу до вокально-хореографічного ансамблю "Льонок" при Житомирській філармонії. А 15 грудня 1963 р. Раїса Опанасівна та Микола Кириченко одружилися.
У травні 1967 р. Раїса Кириченко стає солісткою вокально-хореографічного ансамблю "Веснянка" Херсонської філармонії, а вже з січня 1968 р. – солісткою Черкаського народного хору.
У травні 1973 р. Раїсі Кириченко присвоєно звання "Заслужена артистка України". 1979 р. - звання Народної артистки України, у лютому 1986 р. - присвоєно Державну премію української УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Праця в Черкасах набирала обертів, записувалось багато пісень та організувала власний ансамбль "Калина", потім "Росава". Працювала одночасно з національним оркестром народних інструментів під керівництвом Віктора Гуцала, естрадно - симфонічним оркестром радіо і телебачення з духовим оркестром (виступала в Києві, Криму, по всій Україні, Білорусії).
Згодом Ф. Т. Моргун запрошує подружжя Кириченків на Полтавщину, і 27 лютого 1987 р. Раїса та Микола Кириченки повернулися з Черкас у Полтаву, а вже у березні створили ансамбль "Чураївна", де Раїса Кириченко була солісткою-вокалісткою. За рік з концертами об' їздили мало не всю Полтавщину. Співпрацювала Раїса Опанасівна з народним хором "Калина" Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка, яким керує заслужений діяч мистецтв України Григорій Левченко. Навіть випускний іспит (а вона закінчила в 1989 р. Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського) складала диригуючи цим хором.
З вересня 1994 р. співачка працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.
Далі був важкий період (з листопада 1996 р. по березень 1997 р.) у житті співачки – її життя висіло на волосинці (тяжка хвороба нирок).
За клопотанням і участю Раїси Кириченко у Корещині було збудовано церкву Покрови Пресвятої Богородиці (2002 р.), реставровано клуб, відкрито дитячий садок у селі Землянки. У відремонтованому приміщенні стала діяти Землянківська повна середня школа ім. народної артистки України Р. О. Кириченко. У школі запрацював і музичний клас, а подружжя Кириченків подарували музичні інструменти. Для всіх здійснилось ще одне бажання – газифікація осель, школи.
3 березня 1998 р. співачці вручили Орден княгині Ольги ІІІ ступеня, через рік – ІІ ступеня і в березні 2001 р. – І ступеня. А в жовтні 2003 р. Указом Президента України присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
9 лютого 2005 року не стало Раїси Кириченко. Попрощатися з нею у будинок Київської Національної філармонії прийшли тисячі людей, а потім її повезуть додому - в Корещину, як вона і заповідала. Її поклали вічно спати поряд з матусею.