Громада віддала останню шану загиблому на війні Олександру Лавриченку
Війна продовжує збирати свої криваві жнива та приносити в українські родини горе, яке не можна втішити ніякими словами.
Сьогодні наша громада провела останньою дорогою Лавриченка Олександра Степановича, життя якого обірвалось 05 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області внаслідок ворожого авіаційного удару керованими авіаційними бомбами.
Проводжали Героя з почестями: всі ставали на коліна, схиляли у скорботі голови, встеляли останній шлях квітами.
Прощання відбулось на Алеї Слави, де міський голова Олександр Заборовець від імені всієї громади висловив слова щирої підтримки і співчуття мамі Олександра Світлані Володимирівні, його дружині Вікторії Вікторівні, дітям Олені, Дмитру, Світлані та Аліні, всім рідним, близьким і знайомим.
Багато теплих слів про Сашу прозвучали і від його бойового командира.
Олександр народився 04 січня 1978 року в селі Юрківка.
Навчався у Юрківськійй школі та у професійно-технічному училищі нашого міста.
Як годиться справжньому чоловікові, відслужив строкову службу.
Працював у ТОВ "ГАЛЕН-1" укладальником.
Про нього відгукуються як про чуйну, порядну і доброзичливу людину. Мав улюблене хоббі – різблення по дереву.
Відразу після початку повномасштабного вторгнення ворога вже 26 лютого 2022 року Олександр був мобілізований Звенигородським РТЦК. Тоді ж почався його шлях Воїна.
Солдат Олександр Лавриченко служив санітаром лікувального відділення медичної роти. Був досвідченим військовим, виконував поставлені завдання на високому рівні.
Він бачив багато смертей: своїх бойових побратимів і клятих ворогів. Свято вірив у перемогу, все робив для її наближення. А нині і в його очах навіки погасла іскринка життя.
Поховали Олександра на Алеї Героїв під звучання Державного Гімну та стрілецького салюту.
Спочивай з миром, наш Герою і чекай Перемоги вже на небесах.
Вічна пам'ять полеглим. Слава Україні.
