Проєкт «Інсайдерські інсайти»: про безбар'єрність як суспільну норму і як сила бренду допомагає впоратися з викликами
У новому сезоні проєкту «Інсайдерські інсайти» слухачам пропонують дізнатися, як сила бренду допомагає впоратися з викликами. Ведучі проєкту – ментор персональних брендів Дмитро Мельникович та керівна партнерка Havas Village Наталія Морозова.
Першою гостею стала громадська діячка, заступниця голови правління громадської організації «Група активної реабілітації», голова правління громадської спілки «Ліга сильних» і консультантка з питань безбар'єрності Уляна Пчолкіна.
З нею ведучі поговорили про безбарʼєрність як нову суспільну норму, а Mind публікує найважливіші тези розмови.
За кожним брендом стоять люди, і вони працюють для людей
- Персональний бренд – це про чесність з аудиторією, відкритість, власні цінності та здорову комунікацію з аудиторією.
- Самообман призведе до того, що ваш бренд рано чи пізно вигорить, бо ви не будете відповідати самому собі. Вам буде дискомфортно в образі, який ви створили. Тому так важливо бути справжнім.
Безбарʼєрність стосується всього суспільства і всіх аспектів нашого життя
Ми багато років комунікували тему прав людей з інвалідністю, інклюзії, доступності. Зараз ми говоримо про безбар'єрність у ширшому контексті.
Найчастіше, коли ми чуємо «бар'єри», ми уявляємо сходи, вузькі двері чи відсутність шрифту Брайля для тих, хто не бачить. Але безбар'єрність стосується всього суспільства і всіх аспектів нашого життя.
Бізнеси, які не почнуть змінюватися і ставати безбар'єрними, просто зникнуть у майбутньому
Цю тему дуже актуалізувала наша перша леді, пані Олена Зеленська. Багато чого робиться на державному рівні. І це змушує бізнеси адаптовуватися. Їх стимулюють до змін, і це насправді дуже добре. Але чи всі роблять це щиро, чи впроваджують безбар'єрність не тільки на папері, а й у своїй реальній діяльності? На жаль, тут ще є над чим працювати. Хоча дуже багато компаній все ще перебувають у процесі адаптації та шукають шлях, як зробити свою діяльність по-справжньому безбар'єрною.
Кожна компанія може зосереджуватися на різних аспектах корпоративної соціальної відповідальності. Хтось працює над гендерною рівністю, аби створити комфортні умови для роботи жінок. Хтось робить акцент на працевлаштуванні осіб з інвалідністю. Інші створюють коаліції для працевлаштування ветеранів. Все це теж про безбар'єрність.
Не треба вигадувати, що ви рятуєте світ
Комунікація цієї теми є надважливою. Коли ми працюємо зі стереотипами, упередженнями, оцінювальними судженнями щодо інших категорій людей, то може здатися, що це не стосується мене особисто. Але насправді це не так.
Як мали би комунікувати очільники компаній? Вважаю, що передусім вони мають вивчити цю тему і зануритися в неї. Позбутися стереотипів та упереджень. Бо часто різні ініціативи безбарʼєрності виглядають як милосердя. Але це потрібно не лише людям з інвалідністю, наприклад. Це всім нам потрібно. Це потрібно бізнесу, аби розширити коло своїх клієнтів. Не треба вигадувати, що ви рятуєте світ.
У 90% випадків ви отримаєте найкращих працівників, бо дали їм шанс
Людина з інвалідністю в Україні все ще має обмежений доступ до освітніх можливостей. Конкурувати на ринку праці неймовірно складно, адже попередній досвід також важко отримати.
Нормальний роботодавець хоче найкращих працівників на ринку, це зрозуміло. Але в нас така ситуація, що інколи потрібно брати те, що є, і розуміти, який бекграунд у людини та в нашій країні загалом. Через обмежений доступ до можливостей треба брати на стажування. І я гарантую, що в 90% випадків ви отримаєте найкращих працівників, бо ви дали їм шанс, і вони це цінують.
«Інвалідність не означає, що все пропало. Це не біда і не привід для жалю. Це один із найпоширеніших стереотипів – вважати, що у людей з інвалідністю все дуже погано».
Поняття інвалідності еволюціонує
Важливо забезпечити правильну комунікацію і створити розуміння серед усіх. Часто люди не знають, як поводитися, бояться щось зробити не так. Це треба змінювати.
Є такий інтерактивний ресурс – довідник безбар'єрності. Це ініціатива, яка вийшла завдяки підтримці першої леді Олени Зеленської.
Поняття інвалідності еволюціонує. Раніше казали, наприклад, «люди з порушенням опорно-рухового апарату». Зараз цей термін вже некоректний. Правильно говорити «люди з порушенням мобільності», тому що це набагато ширше поняття. І зараз коректно говорити «люди з інвалідністю».
Читайте довідник безбар'єрності, там багато цікавої інформації. Він охоплює і гендерні питання, і питання ЛГБТ-спільноти, і те, як правильно комунікувати з ветеранами.
Інклюзивність – це не тільки про простори, а про послуги і широке розуміння доступності
Ми маємо чітко розуміти, що таке універсальний дизайн та інклюзивність. Якщо говорити про простори, то вони мають бути інклюзивними не лише фізично. Йдеться і про інформаційну безбар'єрність.
Наприклад, напрямок суспільної або громадянської безбар'єрності має забезпечити рівні можливості для участі всіх людей та суспільних груп у житті громади і держави. Це про забезпечення рівних прав та доступу до всіх аспектів життя.
Це стосується людей літнього віку, дітей, батьків з малими дітьми, людей з тимчасовими порушеннями здоров'я. Тут йдеться також і про ЛГБТК+ спільноту.
Цивільні партнерства – теж аспект суспільної безбар'єрності. Військові, які прожили все життя у цивільному партнерстві, не можуть шукати тіло партнера, якщо він зник безвісти, або не можуть успадкувати майно, яке придбали разом. Це про права людей, про можливість жити і забезпечувати свої права у громаді та державі.
Інклюзія – це процес, а не окремі елементи
Ми все ще маємо стару радянську систему, яка намагається підтягнути дітей під певні стандарти. Але освітня безбар'єрність має створювати умови, в яких діти можуть отримувати рівний доступ незалежно від їхніх потреб.
Діти з особливими освітніми потребами – це не тільки діти з інвалідністю, це набагато ширша категорія. І це не тільки про тьютора, помічника вчителя, чи пандус до школи. Освіта не може бути просто інклюзивною, вона повинна бути системною.
Моя місія – змінити ставлення до теми інвалідності у суспільстві
Мені нормально, що я отримала травму, нормально, що я в кріслі. Я не змирилася, а вибрала жити в тих умовах, які у мене склалися, і жити нормально. І для мене важливо нормалізовувати цю тему та залучати в неї інших.
Передусім ми маємо бачити людину, а потім її відмінності. Це основа комунікації. В Україні, на жаль, дуже хитко з кордонами в комунікації. База – це бачити людину і поважати її межі, незалежно від того, чим вона відрізняється від вас. Поважати кордони іншої людини – це основа.
