Їх іменами названі вулиці громади – МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ
В місті Ватутіне провулок Матросова тепер носить ім'я українського письменника, публіциста, літературного критика, громадського діяча, одного з основоположників пореволюційної української прози, представника "Розстріляного Відродження" – Миколи Хвильового.
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Фітільов) – народився 13 грудня 1893 року у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область) в родині вчителів.
Навчався у початковій школі, у Охтирській гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації (за ведення пропаганди серед селянства, бунтарську вдачу).
В 1914-1917 роках брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. В 1917 році почат писати художні твори. В 1919 році вступив до КП(б)У. в цьому ж році одружується з учителькою Катериною Гащенко.
В 1919 році у Харкові вийшли друком три його збірки поезій. В 1921 році демобілізується і переїжджає до Харкова.
Першими поетичними збірками М. Хвильового вважаються "Молодість" і "Досвітні симфонії". В 1923 році була опублікована перша прозова збірка "Сині етюди".
Пізніше Хвильовий пише такі твори: "Редактор Карк", "Кіт у чоботях", "Солонський Яр", "Легенда", "Свиня", "Чумаківська комуна". Письменник став членом-засновником літературної організації: "Гарт".
1924 р. – збірка оповідань "Осінь" ("Елегія", "Я (Романтика)", "Силуети", "На глухім шляху" та ін.), повість "Санаторна зона". Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20х років.
В 1925 році разом з однодумцями створює найпотужнішу літературну організацію ВАПЛІТЕ. А в 1927 році пише роман "Вальдшнепи", ІІІ частина якого знищена урядовими органами та трактат "Україна чи Малоросія?", який буде опублікований лише в 1990 році.
В 1927 році працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, і починається стеження за діяльністю Хвильового.
Грудень 1927 — березень 1928 перебував у Берліні та Відні. Січень 1928, перед поверненням в Україну, у листі до газети "Комуніст" засудив своє гасло "Геть від Москви!". Однак його покаяння було вимушеним і нещирим.
1928–1930 роки - створення журналу "Літературний ярмарок", а в 1930–1931 - журнал "Пролітфронт".
13 травня 1933 року на знак протесту проти голодомору 1932 – 1933 років та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові Микола хвильовий покінчив життя самогубством.
Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920 - 30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
