Їх іменами названі вулиці громади – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Дата: 08.01.2023 12:55
Кількість переглядів: 21

🔸 Вулиця Суворова тепер носить ім’я виданого українського поета – шестидесятника Василя Симоненка, 88 від дня народження якого виповнюється 8 січня.

🔹🔸 Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня.

️ Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».

📗 Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче.

📗 Перша збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

️  Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ. Улітку 1962 міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Після  цього відмовилися друкувати його твори, відвернулися друзі.

📗 Восени 1962 починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон».

️ На початку вересня 1963 року ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.Помер він 14 грудня 1963 р, проживши лише 28 років.

️В 1995 році Симоненко посмертно удостоєний Державною премією України імені Тараса Шевченка.

📗 З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 — «Земне тяжіння», 1965  — збірку новел «Вино з троянд», 1966  — «Поезії», 1981  — «Лебеді материнства».

️ Літературні критики називають Симоненка "поетом без каменю за душею". Адже Україну він любив так само безоглядно, як і власну матір, яка для поета значила дуже багато.

️ У пам'яті українців Симоненко залишається вічно молодим класиком, який закликав кожного цінувати власну унікальність і людську сутність, а ще палко і незрадливо любити свою землю і Україну.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора