Як комунікувати на вулиці чи в укритті з людьми із порушеннями зору
Порушення зору — це зниження здатності бачити, погіршення чіткості зору з певної причини. Такі порушення бувають різного рівня, зокрема, людина може бачити погано або ж бути повністю незрячою. Близько 90% людей з порушеннями зору мають залишковий зір, тобто, можуть бачити контури предметів, відрізняти світло і тінь.
Варто знати, що людина з інвалідністю не завжди потребує сторонньої допомоги. Адже люди, які мають вади зору, можуть і роблять те ж, що й решта. Наприклад, пересуваються містом та користуються транспортом. Проте, без допомоги супроводжуючого, це може вимагати більше часу та зусиль.
В умовах війни та у стресових ситуаціях, допомога супроводжуючого для незрячої людини є просто необхідною і вкрай важливою, оскільки кожна секунда може вберегти життя.
У разі потреби супроводжуючий зможе допомогти швидше евакуюватись, дійти до безпечного місця, отримати гуманітарну допомогу та інше.
Прості та дієві поради, які можуть стати в нагоді кожному при наданні допомоги або спілкуванні із людьми із порушеннями зору:
- при зустрічі назвіть себе та людей, які є поруч;
- не робіть різких рухів, не хапайте людину за руки, не тягніть її в невідомому для неї напрямку;
- при зверненні до незрячої людини, дайте їй зрозуміти, що говорите саме до неї, як приклад, доторкніться до ліктя або плеча;
- завжди говоріть напряму до людини, а не до її супроводжуючих;
- конкретно описуйте перешкоди на шляху, а саме говоріть чітко «увага, сходинки» або «попереду буде бордюр»;
- інформацію про те, що відбувається навколо, незрячі люди сприймають за допомогою слуху, проте якщо відбувається щось важливе, але не зрозуміле на слух, – опишіть це;
- якщо ви опинились з незрячою людиною у новому незнайомому для неї приміщенні, обов’язково опишіть його, покажіть, де туалет, кухня та виходи назовні;
- бажано, щоб незряча людина перебувала у найближчому чи найзручнішому до виходу місці – це пришвидшить її евакуацію. Детально розкажіть людині про особливості приміщення, що можуть нести для неї небезпеку, зробіть акценти на деталях, а саме «в приміщенні є сходи, пороги тощо»;
- при описі приміщення говоріть конкретно «праворуч від дверей стіл» (описувати приміщення прийнято за годинниковою стрілкою);
- якщо ви хочете запропонувати людині сісти, не саджайте її, а покажіть, де розміщена спинка стільця;
- незрячі люди чітко запам’ятовують, куди кладуть свої речі, щоб потім їх швидко та легко знайти. Тож дуже важливо не переставляти їх, а у разі необхідності здійснити переміщення речей на інше місце
- одразу про це повідомте та покажіть, куди саме перемістили;
- якщо ви супроводжуєте людину на вулиці, поцікавтесь, як їй буде зручніше йти поруч з вами, а саме уточніть з якого боку, чи потрібно зігнути руку, щоб людина трималася її вище ліктя тощо.
І найважливіше! Перед тим, як надавати допомогу незрячій людині, обов’язково запитайте, чи вона її потребує. Не ображайтесь якщо вам відмовили, адже людина може бути цілком самостійною. Якщо ж вашу пропозицію прийняли, уточніть, як правильно допомогти.
Довідково:
Більше порад та інструкцій, актуальних для людей з інвалідністю, батьків з дітьми, людей старшого віку та їхніх близьких, у тому числі і у воєнний час, читайте у «Довіднику безбар'єрності» https://bf.in.ua/u-voiennyj-chas .
Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року та затверджений план заходів з її реалізації прийнята з ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів».
