Їх іменами названі вулиці громади – ОСТАП ВИШНЯ
В нашому місті вулиця Герцена тепер носить ім'я українського письменника, новеліста, класика сатиричної прози ХХ століття – Остапа Вишні.
Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області).
Закінчив початкову, потім – двокласну школу в Зінькові. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1907 р. Працював фельдшером: спочатку – в армії, а згодом – у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці.
1917 року вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав журналістську та літературну роботу.
З 1919 року почав писати фейлетони. Цього ж 1919 року разом з іншими ентузіастами українського відродження потрапляє до Кам’янця –Подільського, звідки повертається навесні 1920 року.
Восени журналіста заарештовують, але ніяких доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 року Павла Губенка випускають із в’язниці.
Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі у 1921 році. Новий письменник – дотепник став відомий усій Україні. Літературна спадщина Вишні – це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня – усмішки, або "реп’яшки", як назвав їх сам автор.
На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. До початку 1930 року тираж книжок Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри.
У грудні 1933 року Остапа Вишню знову заарештовано. Його було звинувачено у підготовці терористичного акту. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення в північних таборах. Його письменник відбував у Чиб’ю Ухто-Печорського табору (недалеко від Воркути). Пережити заслання письменникові допомогла його дружина Варвара Маслюченко. Остапові Вишні пощастило вижити, і тільки у 1944 р. він повертається додому і продовжує писати. У 1955 його було реабілітовано.
Помер Остап Вишня у 1956 році.
Остап Вишня упродовж життя написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменника – розвінчання вад людини і суспільства.
