110 років від дня народження Георгія Майбороди - композитора, педагога, громадського діяча
Народився Георгій Іларіонович Майборода 1 грудня 1913 року на хуторі Пелехівщині Кременчуцького повіту Полтавської губернії (тепер село Глобинського району, Полтавської області) в селянській родині.
У 1932 році закінчив Кременчуцький індустріальний технікум і поїхав техніком-механіком на "Дніпрозаводбуд" у місті Запоріжжі, де протягом кількох років брав участь в музичній самодіяльності, співав в капелі "Дніпробуд".
В 1936 році закінчив Київське музичне училище, в 1941 році – Київську консерваторію по класу композиції у Л. Ревуцького. Під час німецько-радянської війни воював на фронті, а по її закінченню у 1945-1949 роках навчався в аспірантурі Київської консерваторії під керівництвом Левка Ревуцького.
В 1952–1958 роках викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни.
В 1962–1967 роках – секретар, заступник голови Спілки композиторів УРСР, у 1967–1968 роках – голова правління Спілки композиторів УРСР.
1967–1980 роки – обирався депутатом Верховної Ради УРСР 7–9 скликань.
Мешкав у Києві.
Помер 6 грудня 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі
Георгій Майборода вніс значний внесок до розвитку української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займала поезія українських письменників - Тараса Шевченка, Івана Франка.
Твори: опери: Милана (1957), Арсенал (1960), Тарас Шевченко (1964), Ярослав Мудрий (1973),
для солістів, хору і оркестру: Кантата "Дружба народів" (1948), вокально-симфонічна поема "Запорожці" (1954),
для оркестру: 4 симфонії (1938, 1953, 1978, 1986), симфонічна поема "Лілея" (1939, за мотивами Т. Шевченка), симфонічна поема «Каменярі» (1941, за мотивами І. Франка), гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952), сюїти із музики до трагедії Шекспіра "Король Лір" (1959), концерт для голосу з оркестром (1969), концерт для скрипки з оркестром (1977), хори на слова В. Сосюри та М. Рильського, романси, пісні, обробки народних пісень, музика до драматичних спектаклів, фільмів: "Якби каміння говорило..." (1958), "Солдатка" (1959), "Таврія" (1959), "Помилка Оноре де Бальзака" (1968), "Родина Коцюбинських" (1970), "Ніна" (1971), "Довга дорога в короткий день" (1972),
Відзнаки: народний артист СРСР (з 1960 року), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік), нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
