Їх іменами названі вулиці громади – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
В нашому місті вулиця Першотравнева тепер носить ім'я видатного українського філософа-містика, богослова, поета та педагога, який був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу – Григорія Сковороди.
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в с. Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Виявивши змалку хист до навчання, вступив до Києво-Могиляпської академії, де навчався з перервами (1738-1741; 1744-1750).
За високий талант співака й музиканта його було запрошено до Петербурга, де юнак був співаком царської придворної капели (1741-1744). Проте вигоди придворної служби не спокусили його – Сковорода повертається на шкільну лаву.
Кілька років (1750-1753) Григорій Сковорода провів у закордонних подорожах у складі державної місії. Подорож сприяла розвитку поглядів філософа, набуттю досвіду, знайомству з культурою, побутом, історією, освітою європейських країн.
У 1753 році, повернувшись в Україну, Сковорода стає викладачем духовної семінарії в Переяславі, де викладав курс поетики (піїтики), який розробив сам. Через конфлікт з начальством змушений покинути роботу.
Залишившись без роботи Сковорода погоджується на посаду домашнього вчителя у сім’ї поміщика Степана Томари на Полтавщині в с. Ковраї, де з перервами перебуває 5 років (1753-1754: 1755-1758). Саме тут з’явились перші поезії.
Проте викладацька діяльність приваблює Григорія Сковороду, і він з 1759 по 1768 роки працює у Харківському колегіумі, де поряд із педагогічною діяльністю продовжує літературну творчість: пише поезії та байки.
I, знову ж таки, залишає викладання через конфлікт із начальством. Саме з 1768 року він починає життя мандрівного філософа й письменника: подорожує по Україні, укладає збірки "Сад божественних пісень", "Басні Харківські", пише філософські твори.
9 листопада 1794 pоку, перебуваючи в с. Іванівні на Харківщині (нині с. Сковородинівка), Григорій Сковорода помирає. За легендою, він передбачав день своєї смерті й сам склав епітафію (нагробний напис) для своєї могили: "Світ ловив мене, але не піймав".
