Їх іменами названі вулиці громади – МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ

Дата: 13.12.2023 09:01
Кількість переглядів: 35

Вулиця Пушкіна м. Ватутіне тепер носить ім’я українського композитора, хорового диригента, піаніста, педагога, збирача музичного фольклору, громадського діяча Миколи Леонтовича.

Микола Дмитрович Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священика.

Освіту здобув у Шаргородському духовному училищі (1884—1892), де співав в хорі Ляторовського. Закінчивши у 1899 р. Кам'янець-Подільську духовну семінарію (з 1897 р. очолював семінарський хор), вчителював у Чукові, Тиврові, Летичеві, Вінниці (вів класи хоровий, оркестровий; викладав арифметику, географію, історію).

 

1904—1906 pp. — працював учителем співу на ст. Гришино (нині Красноармійське Донецької області).

 

З 1906 р. працював у Тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Водночас закінчив регентські курси у Придворній співацькій капелі в Петербурзі, брав приватні уроки з композиції та контрапункту в Б. Яворського.

 

В 1918 – 1919 pоках жив і працював у Києві інструктором мистецтв у Наркомосі, організовував хорові гуртки на підприємствах та навчальних закладах, викладав на різних курсах в семінарії, народній консерваторії, Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, брав участь в організації Першої української державної капели, виступав у концертах хорової музики як диригент та акомпаніатор.

 

В 1919 році перебував у Кам'янці-Подільському, потім повернувся до Тульчина, де викладав співи та українську мову в жіночому училищі, організував там першу музичну школу, активно виступав за розбудову української національної музичної культури.

 

Серед його найкращих обробок українських народних пісень (понад 150) — "Щедрик", "Дударик", "Пряля", "Козака несуть", "Женчичок-бренчичок", "Зашуміла ліщинонька", "Піють півні", "Ой з-за гори кам'яної", "Дума про Нечая", "Чумак", "Мала мати одну дочку" та ін.

 

Серед інших творів: обробки революційних пісень ("Інтернаціонал»", "Варшав'янка", "Ми ковалі своєї долі»"), пісень інших народів (російського, німецького, чеського, єврейського), опера "На русалчин Великдень" (1919, не завершив; закінчив, відредагував та оркестрував М. Скорик), хорові поеми "Легенда", "Моя пісня", "Льодолом". Церковні хорові твори: літургія, херувимські пісні, аранжування стародавніх розспівів (серед них києво-печерський, грецький, подільський та ін.), духовні канти, псалми, колядки, щедрівки.

 

Автор низки методичних статей для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, підручника «Практичний курс співу в школах України». Важливим внеском митця у музичне мистецтво були нові підходи до обробки народних пісень і музики. Він розкрив широкі можливості і засоби для їх нового використання.

 

В ніч з 22 на 23 січня 1921 р. трагічно загинув у домі свого батька (вбитий бандитом) у с. Марківка Вінницької області.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень