Їх іменами названі вулиці громади – В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ
Вулиця Толстого міста Ватутіне тепер носить ім’я українського громадського та політичного діяча, голови Народного руху України В’ячеслава Чорновола.
В'ячеслав Максимович народився 24 грудня 1937 р. у с. Єрки Звенигородського району Черкаської області.
Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Через погляди, що не збігалися з усталеними в тогочасному радянському суспільстві, в 1958 році змушений був перервати навчання та податися працювати на Донбас теслею, слюсарем, співробітником виїзної редакції газети.
В 1960 – 1963 роках – редактор молодіжних передач Львівської телестудії.
Одружився з Іриною Брунець, і в 1962 році народився син Андрій. Творчість, робота на ТБ, підготовка кандидатської забирали багато часу. Молода дружина ревнувала, віддалялася, і зрештою вони розлучилися, та навколо було стільки закоханих жінок.
У 1963 р. одружився з Оленою Антонів, а наступного року народився синТарас.
У 1963 – 1965 роках – комсорг будівництва Київської ГЕС, редактор багатотиражки, завідувач відділу газети «Молода гвардія», аспірант Київського педагогічного інституту.
В 1965 році, за участь у правозахисному русі, його було звільнено з роботи. До квітня 1966 року працював у газеті "Друг читача", проте за відмову давати свідчення на закритому політичному процесі у Львові знову втратив роботу.
В 1966 році, після публікації збірки "Лихо з розуму" та "Правосуддя чи рецидиви терору" у серпні 1967 р. був заарештований і засуджений до трьох років ув'язнення (за амністією термін наполовину скоротили).
З 1970 р. проживав у Львові, працював спостерігачем метеостанції в Карпатах, землекопом археологічної експедиції, вагарем станції Склинів. У січні 1972 р. знову був заарештований за "антирадянську агітацію та пропаганду" і засуджений на 6 років ув'язнення і 3 роки заслання. Відбуваючи заслання в Якутії, у квітні 1980 року за сфабрикованим звинуваченням був утретє заарештований і засуджений до 5 років ув'язнення, однак за протестом прокурора Якутії 1983 році був звільнений достроково. Працював кочегаром у м. Покровську (в Якутії), а згодом у Львові.
В 1987 pоці постав новий етап у житті В. Чорновола, коли він став організатором та одним із робочих секретарів Української Гельсінської спілки. У серпні цього ж року відновив видання "Українського вісника".
З квітня 1990 року В'ячеслав Чорновіл – голова Львівської обласної ради. У березні 1992 р. був обраний співголовою, а у грудні – головою Народного руху України, який під його керівництвом був перетворений з громадського об’єднання на політичну партію. Був заступником голови Комісії з питань гласності та ЗМІ у Верховній Раді України.
1991 р. балотувався на пост Президента України і здобув друге місце. Тричі (у 1990, 1994 та 1998 pp.) його обирали народним депутатом України.
За збірки "Правосуддя чи рецидиви терору", "Лихо з розуму" та книжку "Хроніка таборових буднів" Вячеслав Чорновіл був удостоєний Державної премії України ім. Тараса Шевченка та Міжнародної журналістської премії (Велика Британія, 1975). Нагороджений "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ступеня.
В'ячеслав Максимович трагічно загинув 5 березня 1999 року.
