28 червня День Конституції України – інформаційні матеріали
Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України — головний нормативно-правовий акт держави, який став ядром консолідації українського суспільства.
Прийняття Основного Закону України мало величезне полігичне та правове значення як для національного державотворення, так i для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Конституція України - національний скарб, вона відображає нашу багату icторію, глибоке icторичне коріння, тяглість і європейську зорієнтованість українського конституціалізму. Цей документ є основним законом i моральним орієнтиром для громадян України, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.
Конституція України була визнана Венеціанською кімісією однією із найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов'язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права. У нашій Конституції визначено, що Україна є правовою державою, яка грунтується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав i свобод, верховенства права, дотримання закону, вона забороняє дискримінацію. Конституція України зорієнтована на людину, гуманістичні та правові відносини між суспільством і державою. Попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого українцям завжди був властивий пошук норм i засад, які б регулювали взаємодію між населенням i владою — це, зокрема, робить нас частиною Європи та кардинально відрізняє від росії.
Якщо звернутися до історії українського конституціалізму, укладений 1710 року «Договір та встановлення прав i вольностей Вйська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким...» вважають першою європейською конституцією в сучасному pозумінні. Цей договір, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. Нею він зобов'язався, зокрема, боротися за політичне й церковне відокремлення України від московії, у paзi здобутгя влади в Україні.
Москва вже тоді намагалася брехати на увесь світ, що України як держави ніколи не існувало. Але уже в Конституції Пилипа Орлика було передбачено створення першої в Європі моделі незалежної держави, прописано понятгя "вільного народу", основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади. Поки в московії «чолом били» царю, Україна уже на початку XVIII століття намагалася закласти основи суверенної, вільної та цивілізованої країни.
Основний Закон Української Народної Республіки — «Статут про державний устрій, права i вільності УНР» був прийнятий 29 квітня 1918 року, в останній день icнування Центральної Ради, тож, на жаль, не мав шансів бути втіленим в житя.
Проте Конституція УНР зробила icторичний внесок у розвиток конституціалізму — проголошувала державну незалежність i територіальну цілісність УНР, суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам), територія якої неподільна i без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон, а також piвність прав громадян, демократичні свободи. Закладалися розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову, основи децентршйзації — передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх землях. Підтверджувалися права національних меншин.
Історично український конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому piвні фактично сповідуваних Українським народом цінностей демократії, верховенства права, piвності громадян, незалежності територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізованого вибору. Нам це вдалося, i нині Україна стала незалежною європейською державою, а положення щодо стратегічного курсу нашої держави на набутгя повноправного членства України в ЄС та НАТО нині закріплено в Основному 3aконі.
Це все неабияк збісило i досі бісить москву, де за лоском apбатів і рубльовок — як i століття тому, те ж саме болото, холопи i царьки. Своєї цивілізації вони не створили, тому зазіхають на чужу. Московська влада завжди робила i робить спроби привласнити українську історію, поцупити нані надбання, наших людей, дігей, наше майбутне. Свій цивілізований вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської агресії.
Вкотре імперські амбіції московитів обламуються об твердий український характер. Не вийде у них нічого. Бо вони— недоімперія, а ми — суверенна i незалежна, демократична, правова держава, у них — "страна рабов, страна господ", а в Україні носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, у них насєлєніє, а в нас — Український народ, їx отарою женуть вмирати в чужу землю, а ми, вільні люди на вільній землі, відстоюємо своє.
28 червня 2024 року — 28-ма річниця прийнятгя Конституції України i 856 день від моменту повномасштабного вторгнення військ рф Україну. В умовах нашої боротьби i на тлі незкінченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі для кожного українця набувають ще вагомішого i більш глибинного змісту.
У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її територй, яка є недоторканною, а захист цього суверенітету є найважливішою функцією держави i справою всього Українського народу. Конституційний обов'язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки йде від серця кожного українця, виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці впродовж вже понад 10 років війни, яку рф розв'язала i веде проти України.
Ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, логічним продовженням якої буде притягнення до відповідальності держави-терориста. А цивілізований світ отримує шанс на встановлення стійкого миру та успішну реконструкцію глобальної системи колективної безпеки.
