Геній українського кінематографу - Олександр Довженко
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року в містечку Сосниця на Чернігівщині. Займався викладацькою діяльністю. В 20-х роках був тісно пов’язаний з партією "боротьбистів", працював у радянському консульстві в Варшаві та Берліні.
В Німеччині студіював малярство та, після повернення на Україну, був карикатуристом в місцевих газетах, після чого потрапив до Всеукраїнське фотокіноуправління, де працював над фільмом "Вася-реформатор" (1926) разом із німецьким оператором Йозефом Роною.
Його першою самостійною режисерською роботою стала комедійна стрічка "Ягідка кохання" (1926), після чого був шпигунський детектив "Сумка дипкур’єра" (1926). Проте, найбільшої слави Довженко здобув з легендарною німою трилогією – "Звенигора" (перший український фільм, що вийшов на міжнародну арену в 1927 році), "Арсенал" в 1929 році та "Земля" в 1930.
В 1930-х роках, після реорганізації ВУФКУ, Довженкові дедалі важче було знімати через посилення ідеологічного тиску та культурної централізації.
1933 році він залишив Київську кінофабрику та переїхав до Москви.
Під час Другої світової війни Довженко був військовим кореспондентом, з першого дня вів щоденник, де фіксував побачене і розмірковував над болісними для себе і суспільства питаннями. Його новели, кіноповість "Україна в огні" (1943) вивільнили Довженка щирого, але шкідливого владі. Сталін лютував і заборонив майбутній фільм за антиленінізм і "заохочення українського замість радянського патріотизму", а на додачу режисерові заборонили жити в Україні — дозволяли лише відрядження. Було знято серію агітаційних фільмів про Україну ("Визволення" (1940), "Битва за нашу Радянську Україну" (1943), "Перемога на Правобережній Україні" (1944)), а також - стрічку "Мічурін" (1948).
У 1950-х Довженко чимало викладає та виношує плани таких фільмів як «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна», які так і не були реалізовані за життя.
🕯 Помер 25 листопада 1956 року у віці 62 років.
