«І серце б’ється, як в огні…»: до 130-річчя від дня народження Максима Рильського
Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР Максим Тадейович Рильський (1895–1964), увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.
Майбутній поет народився 19 березня 1895 року в місті Києві, але своєю Батьківщиною завжди вважав село Романівку Попільнянського району Житомирської області.
Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької.
Максим народився у другому шлюбі. Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна Чуприна, була простою селянкою з села Романівки (тодішнього Сквирського повіту, нині Попільнянського району Житомирської області). Тадей навчив свою молоду дружину грамоти. А вона передала синові рідну мову, пісню, і той особливий ліризм, що б’є з поезії Рильського чистим українським джерелом.
1902 року помер батько Максима, і родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім (1908 – 1915рр) у приватній гімназії Володимира Науменка в Києві.
Перша поетична збірка «На білих островах» вийшла друком, коли Максимові виповнилося 15 років. А вже 1918 року вийшла вже більш зріла збірка «Під осінніми зорями». У 1919-1929 роках Рильський працював вчителем, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
19 березня 1931 року (у свій день народження) поет був звинувачений у приналежності до української контрреволюційної організації та ув’язнений на 5 місяців у Лук'янівську тюрму.
Максим Рильський багато років прожив з дружиною Катериною, яка народила йому сина Богдана, а від першого шлюбу у неї був син Жорж. Коли дружина поета померла, перший та другий чоловік плакали над труною жінки обійнявшись.
Рильський багато працював все своє життя. Він не лише писав вірші, а й багато перекладав. Поет залишив після себе сотні перекладів з різних мов та понад 40 збірок віршів. Також був академіком Академії наук УРСР, директором інститу мистецтвознавства, фольклору та етнографії, депутатом Верховної Ради СРСР. У той же час він ніколи не цурався фізичної праці, незважаючи на невиліковну хворобу, рак підшлункової залози: садив дерева, квіти, вирощував виноград.
24 липня 1964 року Максим Рильський помер. Поховали поета у Києві на Байкововму кладовищі.
У 1965 році на честь Максима Рильського було названо вулицю в Києві, на якій він жив і працював у 1951–1964 рр. Поруч з цією вулицею розташовано Голосіївський парк, у 1964 році також названий на честь Максима Рильського.
У 2003 році біля центрального входу до парку було відкрито пам’ятник поету. У будинку, де жив Максим Рильський (нинішня адреса — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 року працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзовий бюст Максима Рильського. Пам'ятна дошка встановлена також на будинку колишньої земської управи в місті Сквирі, де працював М. Рильський.
У СРСР та Україні були випущені поштові конверти та марки, присвячені Максиму Рильському. Іменем Максима Рильського названо пароплав на Дніпрі. Твори Максима Рильського введені в програму з української літератури середньої школи.
