18 травня - День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Сьогодні День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Цього року виповнюється 81 рік від трагічних подій – депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році.
Вивчення історії депортації та її наслідків є важливим не лише для формування історичних знань, а й для розвитку громадянської свідомості, чутливості до питань прав людини та національної пам’яті. Це особливо актуально в умовах триваючої російської окупації Криму та війни Росії проти України.
Депортація 1944 року і її наслідки
Депортація кримських татар 1944 року стала одним із наймасовіших злочинів радянського режиму, наслідки якого залишалися незагойною раною аж до 2014 року. Після початку новітньої російської окупації кримські татари знову опинилися перед загрозою: Російська Федерація практикує «тиху» депортацію, переслідуючи, залякуючи й витісняючи найактивніших представників народу.
Страх обшуків на світанку, арешти, насильницькі зникнення та мобілізація до ворожої армії призвели до ретравматизації цілого народу, викликаючи болісні спогади про трагедію 1944 року. І немає впевненості, що агресор не спробує повторити злочин у ще масштабнішій формі.
Депортація – як частина спільної пам’яті
Депортація кардинально змінила демографічний та культурний ландшафт Криму. Але разом із тим вона стала частиною спільної історичної пам’яті українців і кримських татар. Обидва народи зазнали злочинів тоталітарних режимів, спрямованих на винищення ідентичності, культури, мови.
Вшанування пам’яті жертв депортації – це продовження боротьби за право бути собою, це пам’ять про наші спільні трагедії: від зруйнування Запорізької Січі до повномасштабної війни 24 лютого 2022 року.
Депортація кримських татар – це не лише про фізичне переселення. Це насамперед про намагання знищити саму суть народу: його ім’я, гідність, право на існування. Радянська влада, як і сучасна Росія, прагнула стерти кримських татар із історії, як нині заперечує саме існування українського народу.
Але кримськотатарський народ пережив катастрофу і відродився. Після багаторічного ненасильницького опору у вигнанні, наприкінці 1980-х років відбулось тріумфальне повернення на рідні землі. Почалось відновлення органів самоврядування (Курултаю і Меджлісу), відродження шкіл, культури та засобів масової інформації. Це стало можливим завдяки силі духу і прагнення до життя, що перемогли смерть і вигнання.
Сьогодні триває опір кримських татар на тимчасово окупованій росією території Криму. Він обов'язково матиме позитивне завершення, адже вільний народ по праву відстоює свою землю, своє право бути на ній господарями і будувати життя за своїми національними традиціями без утисків і насилля.
Правду про геноцид кримськотатарського народу ми маємо зберігати і передавати далі та протидіяти спробам переписати історію Криму. Знання правди необхідне для збереження пам’яті про жертв і про боротьбу народу за право повернутися додому.
